Якщо в родині відносини емоційніші за будь-які інші, це означає, що вони становлять позитивне тло для життєвих вражень малюків, легкого засвоєння того, що в житті приємно, а що – ні. Адже, у перші роки життя саме емоції є тим містком, який пов’язує дитину з довкіллям.

У становленні особистості дошкільника неабияке значення має також інтимний характер взаємин, прихильність членівродини одне до одного.

Емоції і почуття складають емоційний світ дитини. Вони збагачують відображення нею об’єктивної дійсності і стають спонуканням до дій.

Емоції впливають на сприйняття дитиною подій, явищ, людей, на її пам’ять, мислення, уяву. Відносини з дорослими мають бути спрямовані на те, щоб максимально здобути позитивні емоції дитини.

Малюк, образно кажучи, є суцільним згустком емоцій та почуттів. Неемоційна, емоційно стримана, байдужа дитина – власне виняток із правил.

Як істота емоційна, дошкільня виявляє свої почуття в різних життєвих ситуаціях. Відтак, переживає як позитивні емоції – радість, здивування, зацікавлення, так і негативні – гнів, страх, провину, сором. Усі емоції, які переживає дитина, обов’язково повинні мати вихід, інакше вони змінюють свій напрям – із зовнішніх реакцій перетворюються на внутрішні переживання. Неможливо заборонити дитині відчувати негативні емоції, однак можна і слід коригувати форму їх виявлення, спрямувати потік бурхливої енергії у безпечне русло. Тому у дошкільному закладі важливо створити сприятливі умови для нормального емоційного розвитку дитини.

Можливо зробити в групах осередки емоційного розвантаження, які допомагають дітям звільнитися від негативних емоцій, вийти із стану перенапруги, трансформувати накопичену агресію у готовність до спілкування, взаємну уважність, заспокоїтися.

Приклади:

„килимки від злості” – шорстке покриття, на яке діти стають на килимок і струшують зі своїх ніжок злість;
„скляночки для слізок” – сприяють адаптації до дошкільного закладу;
„чарівна торбинка” – прокричати всі свої образливі слова, зав’язати та сховати;
різні персонажі, які допомагають підвищити настрій;
„паперотерапія” – зминання та розминання паперу;
„гумові рукавички з надувною грушою” – вихід енергії і т. д.

спілкуємось з батьками

Формування повноцінної активної особистості має грунтуватися насамперед на вихованні у дитини почуття власної гідності, усвідомленні самоцінності, поваги до себе, віри у власні сили. Проте інколи на заваді може стати страх

Валентина ШЕВЧУК,

Психолог міського центру практичної психології і соціальної роботи, м. Ужгород.

Чого бояться наші діти?

Немає людини, яка ніколи не переживала б почуття страху. Стурбованість, страх, тривожність — так само невід'ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, смуток.

Соціальні причини страхів

Страх — це не лише біопсихофізіологічне, але й глибоко соціальне явище. За останні п'ять років помітно збільшилася кількість інформації про катастрофи, соціальні та природні катаклізми. Така інформація сама по собі актуалізує проблему страхів, оскільки саме страх є захисною реакцією людини на неї. Економічна криза та криза суспільства також породжують страхи, бо формують у людей літнього віку, молоді та навіть у дітей власний досвід страхів: страх залишитися без роботи, без засобів до існування, без захисту суспільства, страх за своє майбутнє. Діти частіше спостерігають прояви страхів, тривоги у дорослих. Криза сім'ї, породжена суспільними кризами, переходить у кризу виховання, що також актуалізує проблему страхів: діти одержують менше уваги з боку дорослих, відчувають нестабільність сім'ї.

Захисна функція страху

Страх, як і інші неприємні переживання, скажімо, гнів чи страждання, не є однозначно шкідливим для дитини. Будь-яка емоція виконує свою функцію і допомагає дитині орієнтуватися у предметному та соціальному середовищі, регулюючи її діяльність, поведінку. Так, страх захищає дитину від зайвого ризику, скажімо, під час переходу вулиці, допомагає уникнути небезпеки, травм. У цьому проявляється захисна функція страхів, що беруть участь в інстинктивній поведінці,, забезпечують самозбереження і в цілому мають позитивне адаптаційне значення.

Страх, як і будь-яке інше переживання, є корисним, коли точно виконує свої функції, а потім зникає. Позитивним може бути лише короткоплинний вплив страху, тобто, якщо дитина переживає його у формі емоції, а не у формі почуття. Якщо ж дитина переживає страх як почуття, то він, як правило, негативно впливає на різні структурні компоненти особистості:

деформує уявлення, переконання,
звички дитини, риси її характеру;
знижує активність дитини у спілкуванні, грі, навчанні, праці;
гальмує розвиток здібностей і навіть блокує їх;
знижує самооцінку дитини.

Не випадково у словнику української мови є слова, що означають негативні риси характеру і якості особистості, пов'язані з переживанням страху: боягуз, боягузик, боягузка, боязкий, лякливий, страшливий, а також боязкість як риса особистості.

Чого бояться ДІТИ дошкільного віку

Для того щоб допомогти дитині, необхідно з'ясувати, які конкретно страхи вона переживає. У березні 2009 року практичні психологи 15 дошкільних навчальних закладів міста Ужгорода провели дослідження з метою виявити страхи дітей дошкільного віку. В обстеженні взяли участь 469 вихованців старших груп ДНЗ: 244 хлопчики та 225 дівчаток.

Результати дослідження дають можливість зробити висновок, що 5-6-річні діти найбільше бояться:

померти (64% хлопчиків та 65% дівчаток);
того, що помруть їхні батьки (60% хлопчиків та 68% дівчаток);
Баби Яги, Чахлика Невмирущого, Бармалія, Змія Горинови-ча, чудовиськ, інших казкових персонажів (59% хлопчиків та 76% дівчаток);
пожежі {55% хлопчиків та 67% дівчаток);
страшних снів (57% хлопчиків та 67% дівчаток);
буревію, урагану, грози, паводку, землетрусу (55% хлопчиків та 59% дівчаток);
нападу бандитів (58% хлопчиків та 67% дівчаток);

вовка, ведмедя, собак, павуків, змій та інппгх тварин і комах (49% хлопчиків та 61% дівчаток).

Як впоратися з капризами дитини при розставанні з батьками

Зрозуміти, чому дитина плаче, якщо, здавалося б, її все влаштовує майже неможливо. Дитина теж ні за що не зможе пояснити причину того, чому вона не хоче відпустити маму. Навіть запитувати її про це щонайменше марно, а інколи і шкідливо (по інтонації питання дитина відчуває, що нею незадоволені, і хвилюється, що мама образилась). Чому ж дитина плаче? Вона плаче, тому що сльози - єдиний спосіб, яким дитина може показати, що вона ТУРБУЄТЬСЯ. Дитина не боїться залишитися без мами, її просто турбує ситуація розставання.

Навіщо прощатися?

Напевно, багато дорослих переживали величезну спокусу взагалі уникати прощань: дитина відвернулася, а мати навшпиньки і - в дверях. Звичайно, після такого розставання на душі кішки скребуть і хочеться повернутися поглянути, як вона там (що, звичайно, не покращує настрій на роботі), зате сліз не було.

Чотири причини того, чому втікати

не прощаючись погано для дитини:

дитина бачить, що батьки бояться прощатися, і робить висновок, що розставання - це щось дуже страшне, тому вона сильніше прагне утримувати біля себе звичні і улюблені речі, дуже багато сил витрачає на контроль того, що у неї є, і їй не вистачає сил на нові знайомства; вона може сторонитися нового або бути агресивною в нових контактах;
дитина переживає, що батьки вважають її дуже слабкою для того, щоб впоратися з серйозними відчуттями; дитина може змиритися з тим, що вона "слабенька" і "ранима", поводитися капризно і наслідувати маленьким, а може почати активно доводити, яка вона сильна і самостійна через агресивну поведінку оточуючими. І те, і інше, на жаль, - помилкове обличчя маленької людини, а яка вона насправді - їй ще належить зрозуміти;
дитина ревнує батьків до їх справ (до роботи, друзів, магазинів і перукарень); їй здається, що якщо батьки таємно втікають від неї кудись, значить, вони люблять щось ТАМ більше, ніж її ТУТ; дитині важко буде навчитися поважати роботу батьків із-за цих ревнощів;
дитина відчуває себе неповноцінним членом сім'ї: її обманюють, на її відчуття не зважають.

Чотири причини того, чому втікати не прощаючись погано для батьків:

дитина, яка опасається нових контактів, буде сильніше і сильніше прив'язувати до себе маму, не дозволяючи їй відходити від себе (інколи ні на крок);
дитина, яка за допомогою агресії доводить, що вона доросла і сильна, щоб з нею розмовляли серйозно, заподіює багато клопоту, мамам, папам, бабусям, няням і вихователям;
дитина, яка ревнує батьків до роботи і інших справ, вимушує їх ділити життя на "сім'ю" і "роботу" і переживати почуття провини;
дитина, яка помітить, що її обманюють, може почати маніпулювати і завжди знайде спосіб змусити батьків переживати, нервуватися і спізнюватися на свої важливі зустрічі: сльозами, скаргами, поганим сном, апетитом і поведінкою.

Для дитини уміння прощатися і відпускати - зовсім не дрібниця, а важливий аспект істинно людських стосунків. Можливо, перший в її житті досвід стосунків в соціумі, де ти - важливий, але ти - не один.

Спробуємо знайти рецепт хорошого і корисного для дитини прощання.

Щоб не спізнюватися і мати можливість попрощатися з дитиною, зберіться на 5-10 хвилин раніше (більше не треба, щоб не перетворювати прощання в самостійну подію дня).
Скажіть чесно дитині, куди і навіщо ви йдете наприклад: "Я йду в перукарню стригти волосся", або "Я йду на роботу друкувати на комп'ютері", або "Я йду до тітки Ліни пити чай". Не бійтеся, що дитина не зрозуміє слів: спокійна, відкрита інтонація підкаже їй, що місце, куди йде мама досить хороше, і справа, яку вона робитиме, - корисна і приємна.
Скажіть точно малюку, коли ви повернетеся. Для цього не потрібно говорити час по годиннику (це маленькій дитині може бути не зовсім зручно і зрозуміло). Можна сказати: "Я прийду, коли ти поїси, погуляєш, поспиш". Дитина зрозуміліше конкретні описи подій, по яких вона і визначить час.
Розкажіть синові або дочці, з ким він залишиться і, головне, що робитиме: "Ти будеш з вихователем. Ви поїсте, потім погуляєте, потім пограєте, а потім будете мене разом зустрічати".
Не обіцяєте дитині "призів" за те, що вона вас відпускає, але якщо вона попросить їй щось принести, не відмовляйте. Якщо ж виконати її прохання неможливо, відразу скажіть їй про це: "Ну ні, живого курчати я не зможу тобі принести..."

Навіть якщо дитина ні про що не просить, приносите їй час від часу яку-небудь маленьку приємну дрібницю (печиво, цукерочку, яблуко, зошит), щоб вона відчувала, що десь далеко від неї ви про неї пам'ятаєте і готуєтеся до зустрічі.

Перемогти дитячі капризи допоможуть "ритуали".

"Ритуал" - це порядок дій, який дорослі повторюють раз за разом. Наприклад, вирушаючи кудись, мама завжди:

- на три хвилинки бере малюка на руки;

- цілує і говорить, куди вирушає і коли прийде;

- просить принести сумку (ключі, хусточку і т. д.);

- говорить "дякую" і "пока-пока";

- якщо дитина плаче - говорить, що вона дуже шкодує, що малюк сумує, але нічого не поробиш, доводиться розлучатися;

- передає дитину тому дорослому, з яким вона залишається;

Така поведінка допомагає дитині не з першого дня, а саме тоді, коли стає ритуалом, тобто звичайною поведінкою. Ритуал допомагає тому, що вчить дитину ДОВІРЯТИ дорослим: дитина добре знає, що мама піде, куди вона піде і коли повернеться. Це довіра і знання знижує тривогу малюка.

Мистецтво заспокоювати дитину

Заспокоювати стривожену розставанням дитину - досить непросте заняття. Воно вимагає часу, терпіння і упевненості в своїй правоті. Перше і НАЙГОЛОВНІШЕ, що потрібно пам'ятати батькам, які намагаються заспокоїти дитину, це те, що вони саме ЗАСПОКОЮЮТЬ ДИТИНУ, а не забезпечують собі спокійний день.

Щоб заспокоїти дитину, потрібно їй СПІВЧУВАТИ і вірити, що малюк нічого не робить "на зло", він просто переживає ще незрозуміле йому дорослішання.

Засоби показати дитині, що ви їй співчуваєте:

Взяти дитину на руки (посадити на коліна, притиснути до себе), покачати, як маленьку, погладити і сказати, що вам дійсно шкода її, адже вона так сильно засмучується!
Поміркуйте, залежно від чого ВАША дитина засмучується більш всього, і скажіть їй про це (адже самі діти найчастіше не можуть розповісти словами про свої переживання). Наприклад: "Тобі так не хочеться йти в садок!", або "Ти так боїшся, що я пізно повернуся!", або "Тобі сумно, що ти залишаєшся один (одна) без мене...", або що-небудь ще, адже кожна мама дуже добре відчуває, що саме турбує ЇЇ малюка, лише не завжди говорить про це вголос.
Вислухати всі сердиті і образливі слова, які говорить дитина, не виправдовуючись, адже головне зараз - це переживання дитини, а не переживання співчуваючого дорослого. Важливо пам'ятати, що при розставанні саме дитина потребує співчуття, а зовсім не дорослий, заклопотаний власними переживаннями. Заспокоюючи дитину, не чекайте від неї пробачень, дозволів і виправдань для себе!

Як потрібно готувати батькам

дитину до дитячого садка

1. Тренувати систему адаптаційних механізмів у дитини привчати її заздалегідь до таких умов і ситуацій, в яких їй потрібно змінювати формі поведінки.

2. Не обговорювати при дитині хвилюючи вас проблеми, пов'язані з дитячим садком.

3. Як можна раніше провести оздоровчі або корекційні заходи, які призначив лікар.

4. Відправити до дитячого садка дитину лише при умові, що він здоров.

5. Заздалегідь узнати усі нові моменти у режимі дня у дитячому садку і ввести їх до режиму дня дитини вдома.

6. Підвищити роль загартовуючих заходів.

7. Як можна раніше познайомити дитину з іншими дітьми у дитячому садку і з вихователями групи, яку він буде відвідувати.

8. Намагатися віддати його до групи садка де у дитини є знайомі діти, з котрими він раніше грав дома.

9. Налаштувати малюка як можна позитивніше щодо його вступу до саду.

10. "Розкрити секрети" малюку можливих навичок спілкування з дітьми й дорослими людьми.

11. Вчити дитину дома усім необхідним навичкам самообслуговування.

12. Не загрожувати дитині дитячим садком як карою за дитячі витівки, а також неслухняність.

13. Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами дати зрозуміти їй, що це неминуче, бо він вже великий.

14. Не нервуватися і не показувати свою тривогу напередодні вступу дитини до дитячого садка.

15. Планувати свою відпустку так, щоб в перший місяць відвідування дитиною нового організованого колективу у вас була б можливість залишати його там не на цілий день.

16. Увесь час пояснюйте дитині, що вона для вас, як завжди, дорога та любима.

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ

ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Шановні батьки!

Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователем та особливостями організації життя в групі.
Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато іграшок, діток і її буде там добре, цікаво, весело.
Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.
Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.
Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров я і поведінки.
Потурбуйтесь про нервову систему сина чи доньці. В перші дні перебування в дитячому садку не залишайте малюка там на цілий день.
Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

Рекомендації батькам

Не нервувати і не показувати свою тривогу напередодні вступу дитини в дитячий сад. ПАМ'ЯТАЄТЕ! Тривога і занепокоєння батьків передається дітям.
Відправити до дитячого саду дитину лише за умови, що вона здорова.
Розкажіть вихователеві про індивідуальні особливості вашого малюка, що йому подобатися, що ні, які його уміння і навики, якої допомоги він потребує, визначите, які методи заохочення і покарання прийнятні для вашого малюка.
Особливо важко переносять діти розлуку з батьками, якщо їх приводять до 8 годин ранку і залишають до вечора. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею деякий час. Доцільно в перші дні приводити дитину лише на прогулянку, де умови нагадують умови домашнього двору; тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем і іншими дітьми.
У звиканні до нових умов важливу роль грає можливість "інтімізіровать" обстановку; принести з собою свої іграшки. Улюблена іграшка опанує увагу дитини і допомагає відвернутися їй від розставання з близькими. Постарайтеся умовити залишити іграшку переночувати в садку і на ранок знову з нею зустрітися. Хай іграшка ходить разом з ним щодня і знайомить там з іншими, розпитуйте, що з іграшкою відбувалося в дитячому саду, хто з нею дружив, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви дізнаєтеся багато що про те, як вашому малюку удається звикати до садка.
Коли ви вирушаєте - розлучайтеся з дитиною легко і швидко. Звичайно ж, ви турбуєтеся про те, як буде вашій дитині в дитячому саду, але довгі прощання із стурбованим виразом обличчя, у неї викличуть тривогу, що з нею тут може щось станеться, і вона довго вас не відпускатиме.
Необхідно підтримувати і у вихідні такий же режим дня, як і в дитячому садку!
Не кутати дитину, а одягати її так, як необхідно відповідно до температури в групі.
Якщо дитина насилу розлучається з матір'ю, то бажано перші декілька тижнів хай відводить в дитячий сад її батько.
Не здійснюйте помилки і не робіть перерв у відвідинах садка - тиждень будинку не лише не допоможе малюку адаптуватися до садка, але і продемонструє йому, що є і інший варіант, якого можна всіма силами добиватися.
Весь час пояснювати дитині, що вона для Вас, як і раніше, дорога і кохана.

ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Соціально-психологічнаготовність до школи:

учбовамотивація (хочейти в школу; розумієважливість і необхідністьучення; виявляєвираженуцікавість до отриманняновихзнань);
умінняспілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивний, умієзнаходитивихід з проблемнихситуаційспілкування, визнає авторитет дорослих);
умінняприйнятиучбовезавдання (уважновислухати, з потреби уточнитизавдання).

Розвитокшкільно-значущихпсихологічнихфункцій:

розвитокдрібнихм'язів руки (рука розвинена добре, дитинаупевненоволодієолівцем, ножицями);
простороваорганізація, координаціярухів (уміння правильно визначативище - нижче, вперед - назад, зліва - справа);
координація в системі очей - рука (дитинаможе правильно перенести в зошитпростийграфічний образ - узор, фігуру - зоровосприйманийнавідстані (наприклад, з книг);
розвитоклогічногомислення (здатністьзнаходитисхожість і відмінностірізнихпредметів при порівнянні, уміння правильно об'єднуватипредмети в групи за загальнимиістотнимиознаками);
розвитокдовільноїуваги (здатністьутримуватиувагу на виконуванійроботіпротягом 15-20 хвилин);
розвитокдовільноїпам'яті (здібність до опосередкованогозапам'ятовування: пов'язуватиматеріал, щозапам'ятовується, з конкретним символом /слово - картинка або слово - ситуація);
кругозір (уявленнядитини про світдостатньорозгорнене, розвиненапам'ять, увага, іншіінтелектуальніздібності).

Яківимогипред'являє школа до розвиткумовидитини?

уміння правильно вимовлятивсі звуки мови і розрізнятиїх на слух;
уміннявживатирізнічастинимови точно по сенсу;
уміннявикористовувати в мовісиноніми, антоніми, іменники з узагальнюючимзначенням;
уміннявідповідати на питання і задаватиїх;
уміннясамостійнопередаватизмістлітературнихтекстів;
умінняскладатирозповіді про предмети (за планом, запропонованомудорослим, по картинці, посеріїсюжетних картинок);

Добре підготовлена до школидитина повинна умітипланувати свою діяльність:

якщодитинаможепоставити мету і досягтиїї – ми говоритимемо про високийрівеньпланування;
якщомалюк, поставивши мету, здійснитьїїлишечастково, - цесереднійрівеньпланування;
якщодіїдитини абсолютно не відповідаютьпоставленійметіабодитинадіє хаотично, абсолютно не намагаючисьдосягти мети, ми маємо справу з низькимрівнемрозвиткуданоїякості.

Дужеважлива характеристика готовності до школи – цеумінняконтролювати результат своїхдій:

якщодитинаможесамостійнопорівняти результат своїхдій з поставленоюраніше за мету, можнавважати, що у ньоговисокийрівень контролю;
якщодитинівдаєтьсяцетількичастково, за участюдорослих, можнаговорити про середнійрівеньрозвиткуфункції контролю;
якщодитина абсолютно нездатнаспіввіднестисвоїрезультати з поставленимзавданням – ценизькийрівеньрозвитку контролю.

Мотиваціянавчання, як прагненнязнаходитиприхованівластивостіпредметів, закономірності у властивостяхнавколишньогосвіту і їхвикористання – обов'язковаумоваготовностідитини до школи.

При низькомурівнірозвиткуданої характеристики малюкорієнтуєтьсятільки на безпосередньодоступні органам чуттявластивостіпредметів.
Якщодитинапрагневикористовуватидеякіузагальненівластивостінавколишньогосвіту, ми констатуємосереднійрівеньрозвиткумотиваціїучення.
При високомурівнірозвиткуучбовоїмотивації у дитиниспостерігаєтьсяявнепрагненнязнаходитиприхованівідбезпосередньогосприйняттявластивостінавколишньогосвіту, визначатизакономірності і використовуватиїх в своїйдіяльності.

Розглядаючирівеньрозвиткумислення, ми повиннімати на увазінаступне:

високийрівеньрозвиткуінтелектухарактеризуєтьсяуміннямслухатиіншулюдину, виконуватитакілогічніоперації, як аналіз, узагальнення, порівняння, класифікаціясловесних понять;
при середньомурівнірозвиткуінтелектуопераціїпорівняння і узагальненнявиконуються без помилок, а складнішіоперації - аналіз, синтез, абстракція і конкретизація – з помилками;
дитина з низькимрівнемдемонструєявнувідсутністьумінняслухатиіншоїлюдини, припускаєтьсячисленноїпомилки у виконаннілогічнихоперацій, як простих, так і складніших.

До початку навчаннявшколі у дитиниповинні бути розвиненіелементарніматематичніуявлення. Вона повинна знати:

склад чисел першого десятка (з окремиходиниць і з двохменших чисел);
як одержати число першого десятка, додаючиодиницю до попереднього і віднімаючиодиницю з наступного за ним в ряду;
цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9;
знаки +, - =, >, <;
назва поточного місяця, послідовністьднівтижня;

Вона повинна уміти:

називати числа в прямому і зворотному порядку;
співвідносити цифру і число предметів;
складати і вирішуватизадачі в одну дію на складання і віднімання;
користуватися знаками арифметичнихдій;
вимірюватидовжинупредметів за допомогоюумовноїміри;
складати з декількохтрикутників, чотирикутниківфігурибільшогорозміру;
ділити круг, квадрат на 2 і 4 частини;
орієнтуватися на аркушіпаперу в клітинку.

У областіуявлень про навколишнійсвіт:

умітирозрізняти за зовнішнімвиглядомрослини, поширенівданіймісцевості;
матиуявлення про сезонніявищаприроди;
знати свою домашню адресу, прізвище, ім'я, по батьковібатьків.

Обов'язковоюумовою для прийому в школу дітейшостого року життя є досягнення ними до 1 вереснявіку неменшеп'яти з половиною років. Навчаннядітей, що не досяглип'яти з половиною років до початку навчального року, проводиться в умовахдитячого саду.